- печен
- жареный* * *пъ́ржен, пе́чен пжареный
Български-руски речник. 2013.
Български-руски речник. 2013.
печеніг — іменник чоловічого роду, істота … Орфографічний словник української мови
печеніги — ів, мн. (одн. печені/г, а, ч.). Тюркські племена, які у 8 9 ст. кочували між Волгою та Уралом, а в середині 9 ст. переселились у Причорноморські степи … Український тлумачний словник
Печеніга — Sp Pečenihà Ap Печеніга/Pechenihа L u. ŠR Ukrainoje … Pasaulio vietovardžiai. Internetinė duomenų bazė
Печеніжин — іменник чоловічого роду смт, у Коломийському р нi iвано Франкiвської обл … Орфографічний словник української мови
печеніжинський — прикметник … Орфографічний словник української мови
печенізький — прикметник … Орфографічний словник української мови
печенізький — а, е. Прикм. до печені/г, печеніги. •• Печені/зька мо/ва мова печенігів; відноситься до тюркських мов … Український тлумачний словник
печенізький — [пеичеин’і/з кией] м. (на) кому/ к ім, мн. к і … Орфоепічний словник української мови
по-печенізьки — прислівник незмінювана словникова одиниця … Орфографічний словник української мови
по-печенізькому — прислівник незмінювана словникова одиниця … Орфографічний словник української мови
печень — ПЕЧЕН|Ь (3*), И с. Печень: Повелѣ зако(н) краи печении. и обистьи. на жертва(х) ос҃щати б҃у. ѹказа˫а. ˫ако лѣпо паче ос҃щати б҃у ˫аростное. (τοῦ ἥπατος) ГБ к. XIV, 44в; чистѧще оскверньша˫ас˫а. ѿимань˫а (же) жерце(м) части груди десное рамо. и… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)